0 800 210-161
  • корзина
  • личный кабинет
  • избранное
  • обратная связь
vovk1.jpg


Анна Вовк разом з чоловіком Сергієм заснувала Kyiv Academy of Media Arts – перший в Україні освітній заклад, що готує спеціалістів у креативній індустрії. На зустрічі ALL STARS Talks вона розповіла, як усе починалося і яких успіхів вдалося досягти за п'ять років.


– Чим ти займалася до створення КАМА? 
– Раніше я працювала у видавничому домі, займалася маркетингом в Cosmopolitan, Harper's Bazaar та Esquire. У таких компаніях маркетологи роблять усе підряд, але найбільше мені подобалось проводити івенти. Ми з подругою, навіть збиралися відкрити івент-агенцію. Але у моєму житті так швидко з'явився Сергій зі своїми планами та ідеями, що я не уявляю, як життя склалося б інакше. Зараз я директор КАМА, де займаюся маркетингом, фінансами і problem solving. 

– А як ви придумали КАМА? 
– Сергій раніше працював у рекламній агенції Leo Burnett і на чотири місяці поїхав навчатися до Miami Ad School. Його так вразила ця школа, що він пішов з роботи і майже рік провів у пошуках, що робити далі зі своїм життям. У день свого 30-річчя він розповів мені, що хоче створити освітній проект, де молоді люди не витрачали б 5-6 років незрозуміло на що, а приходили за знаннями, веселощами і новими друзями. Ми вирішили, що зробимо це. І за три місяці з'явилася КАМА. 

– Із чого ви починали? 
– Перше приміщення ми орендували у будинку навпроти нашого. Просто побачили у будівлі, що будувалася, вивіску "Оренда", подзвонили і за три тижні уклали угоду. Зробити ремонт у короткі терміни було дуже складно, але нас виручив крутий Слава Балбек. 
Ми анонсували проект, коли ще нічого не було. Вдвох роздавали листівки на фестивалі don't Take Fake. Я навіть пам'ятаю дату, це було 7 вересня. Коли все роздали, пішли у піцерію по-сусідству робити сайт. 
Досі практикуємо таке: коли довго намагаємось щось зробити, довго плануємо і нічого не відбувається, анонсуємо все в абиякому вигляді, навіть недопрацьоване. І тоді точно все дороблюємо за два дні.

Наші перші студенти – це авантюристи.



– Хто тоді вступив на ваш курс? 
– Наші перші студенти – це авантюристи. У нас було три курси рекламного напрямку і близько 90 реєстрацій, з яких 48 прийшли навчатися. Ми були в шоці від такої кількості. Сьогодні у КАМА вже шість напрямків і 400-500 випусників кожні півроку. До нас приїжджають навчатися з Грузії, Латвії, Литви, Молдови. У вересні розпочнуться перші дворічні програми з creative advertising, графдизайну та сучасного мистецтва. 

– Вже є ким пишатися? 
– Їх дуже багато, адже щопівроку до нас приходять 400-450 людей, я навіть не з усіма знайома. Але добре пам'ятаю перший набір. Там був хлопець років 17, його вигнали з університету після першого чи другого курсу. Зараз йому 22 і він впевнений арт-директор. Це було складно, але він впорався. У позаминулому році наші студенти робили рекламу на підтримку української збірної на Олімпійських іграх. А студенти літніх інтенсивів створили айдентику для всіх міських бібліотек, і навіть виграли тендер у серйозних рекламних агенцій. 

– Тебе не тягне викладати? 
– Читати лекції не планую – у мене немає відчуття, що я можу чомусь навчати. Втім за роки роботи я навчилась відчувати себе комфортно серед такої великої кількості людей – спочатку зачинялася у своєму кабінеті, коли студенти приходили на заняття. 

image_94.jpg


– Що відрізняє КАМА від вишів, де вчать тим самим спеціальностям? 
– Головна відмінність як раз у тому, що ніде більше цим дисциплінам не вчать або вчать не зовсім такому. Наприклад, на рекламі часто готують маркетологів, а у нас акцент на креатив – копірайтинг та арт-дайрекшн. Курс фешн про моду в цілому: як пов'язані люди в індустрії, з чого починається розробка продукту, як речі потрапляють на полиці магазинів і до шаф покупців – такому взагалі не вчать. Наша освіта – не альтернатива, а унікальний продукт. Це практика плюс сучасні знання і у більшості випадків – професія за півроку. 
У нас немає курсів, які залежать від однієї чи двох людей – не може бути, що викладач переїхав закордон і ми закриваємо курс. Перед запуском ми розраховуємо, що в Україні є критична маса спеціалістів, котрі можуть замінити один одного. Тому деякі напрямки ми так і не відкрили через брак викладачів, наприклад, музичне продюсування. 
Важлива частина програми – вечірки, найкрутіша – випускний. Раніше ми влаштовували їх у школі, з часом, щоб вмістити 500 гостей перейшли на інші локації. Минулоріч це був Sentrum і у нас виступали Mujuice та Cape Cod. Цього разу – Bel'Etage з концертом Larry Gus. 

– Чи хотіли б ви отримати державну акредитацію? 
– Це утопія, і не лише в Україні. Ліцензія означає, що ти погоджуєшся на визначений стандарт, а він може включати купу непотрібного, на наш погляд. Ми дізнавалися про ліцензію принаймі ПТУ для наших дворічних програм. Але це одразу 250 годин історії, літератури, мов і всього іншого, що можна вивчити самостійно. А всі наші викладачі мають завершити магістратуру, щоб отримати право викладати. Тож кардинальні зміни потрібні на вищому рівні системи освіти. Але це проблема не лише України. Наприклад, у США наші сертифікати, де вказано, що вчив і чим займався студент, приймають, а для німців – це ніщо. 

– Чи є місце спорту у твоєму житті? 
– У команди КАМА є своя традиція – двічі на тиждень ми займаємося йогою в офісі. 
Я займаюсь в залі, не пропускати заняття мене мотивує тренер – незручно перед ним за зміну графіку.
По-справжньому я люблю тільки сквош. Це єдиний вид спорту, який викликає у мене позитивні емоції. Раніше ми грали разом з чоловіком, але стало складно суміщати графіки, тому зараз я раз-два на тиждень займаюсь з тренером. 

– Яка твоя улюблена пара Nike? 
– У мене є особливі кросівки – білі Air Max. Я виходила в них заміж і тепер вони стаять на поличці, я їх бережу, бо це "весільні туфлі".




Фото: Григорій Вишнивецький
Відео: Саляр Алі

© 2018 ALL STARS Talks