0 800 217-367
  • корзина
  • личный кабинет
  • избранное
  • обратная связь
1.jpg


Сестрам Лопухіним вдалося стати першою асоціацією зі словом «каліграфія» у багатьох українців. Їхні роботи побували на виставках у Києві, Харкові, Торуні та Мілані. На зустрічі ALL STARS Talks художниці-каліграфи та викладачки Віка і Віта розповіли про літери на стінах, вподобання і професійні мрії.


– Про навчання і початок кар’єри?
– Ми малюємо з дитинства і завжди разом, тож продовжуємо це робити досі.

Під час навчання на графічному дизайні в університеті Бойчука нам пощастило потрапити до викладача каліграфії – Василя Яковича Чебаника. Він дуже надихнув нас працювати над собою. Після випуску запросив нас викладати, і ми затримались там на два роки, випустили класний курс, який допомагав нам робити об’ємні роботи.

Ми старалися не просто виконувати завдання викладачів, а одразу готували портфоліо. Вісім-дев’ять років тому було доволі легко зібрати хороше портфоліо у вузькій спеціальності, адже ми одними з перших займалися каліграфією. Тепер важче – конкуренція висока.

Часом малювали і нелегально, на стінах. Але ми використовуємо фарби і пензлі, а не балончики, це потребує більше часу, тому нас легко піймати. Тож більшість робіт – на замовлення.

Зараз освіта змістилася з університетів до приватних шкіл. Є наші друзі – «Арт і Я», Projector. Але всюди потрібно дивитися, хто викладатиме. Можете до нас звертатися за порадою.

І тим, хто планує навчатися леттерінгу, радимо почати з каліграфії. Подивитися, помалювати живим інструментом.


2.jpg


– Про роботу художника-каліграфа?
– До нас звертаються з ілюстраторських агенцій замовники, із якими ми вже знайомі. Це найкраще, коли ви дружите із клієнтами. Знаходять і у фейсбуці – ми так робили принти для футболок. У нашій країні в принципі добре розвинене сарафанне радіо.

Для художника важливо  бути активним у соціальних мережах – викладати свої роботи, особливо сміливі та масштабні. Якщо не публікувати, чим ти займаєшся, то ніхто про це не дізнається.  І ще важливо не робити каліграфію заради каліграфії, а вкладати у неї історію.

Ми мріємо працювати із великими клієнтами, але самі не часто пишемо людям – це дискомфортно, але потрібно. І потрібно не соромитися. Нам подобається, як Nike працює із сучасними художниками, райтерами над кастомізацією кросівок – хотіли б долучитися до такого в Україні.

Іноді працюємо без агенції. Це важче, адже займає приблизно третину всього робочого часу, але добре організовує нас. Цьому в університеті не навчають. До того ж ми обидві хочемо малювати. Але частіше організаційну частину бере на себе Віка.

Зарубіжні клієнти більш відповідальні. Коли обговорюємо терміни і вартість, вони не просять знижку, і якщо терміни їх не влаштовують, скажуть про це одразу.

Картинку завжди легше сприймати ніж літери. У літерах рідко розглядають, ким вона написана і чим. Але літери можна не лише читати, а й дивитися. Була смішна історія, коли  ми робили розпис житлового будинку на Січових Стрільців. Мешканці викликали поліцію кілька разів, сварилися матом – білий напис на чорній стіні нагадав їм арабську мову, заклинання. Коли ескіз змінили на темно-сірий напис на білій стіні, стало все інакше – лише раз поліцію викликали. А одна сімейна пара подякувала нам, що тепер мають гарний вигляд з вікна, причому не рожевого слоника з кульками, що швидко набридне, а саме текст. 


3.jpg

– Про тренди і власні вподобання?
– Ми захоплюємося історичними почерками, заглиблюємось в історію письма.

У тренді зараз – імітація наборного шрифта, плавні шрифти із великою кількістю лігатур – поєднань літер. Ще років п’ять буде у тренді поєднання класики зі стріт-артом. Необхідно вміння працювати із кирилицею – певно, за нього нас люблять наші замовники.

Нам хочеться залишити щось для дітей, зробити прописи. Можливо, скоро це реалізуємо. Хочеться масштабних робіт – оформити магазин, загалом стіни. Наступного року навесні хочемо провести власну виставку у значимому для нас місці.

Для нас однаково важливі трендові роботи – як то колаборація зі світовим брендом, так і локальні проекти для майбутнього – дитячі прописи, наприклад. Одне без іншого – вже не те. До того ж нас двоє, і через це у нас ще більше ідей, любов до різних масштабів.

Працювати із папером душевніше. Щоб оптимізувати час, не сканувати малюнки, пробуємо використовувати планшет. Але сам процес взаємодії із холстом, пензлем, тушшю затягує. Потрібна сміливість, аби порушити чистоту цього полотна.

Ставлення до художників у країні змінюється на краще. Цьогоріч ми обговорювали проблеми графічного дизайну у міністерстві, висловлювали свої думки, до яких обіцяли дослухатися. Такі школи, як Projector, розвивають культуру в цілому. І окремі особистості теж. Для художників хороші можливості відкриваються, якщо їх помітять галереї. А ще круто, що у світі стає менше кордонів – для успіху більше не важливо, у Білорусі ти чи в США.



Фото:
 Вишневецький Григорій
© 2019 ALL STARS Talks

converse-logo-56.png mister-tee-logo3-56.png mr-lacy-logo2-56.png